Цитатник
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю
Г. Сковорода.
І все на світі треба пережити, бо кожен фініш − це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…
Л. Костенко.
Жах не в тому, що щось зміниться, – жах у тому, що все може залишитися так само
Л. Костенко.
Розумний стає позаду, щоб бачити все, що діється спереду. А дурний стає попереду, аби його всі бачили
М. Дочинець.
Ніколи не думай, що ти досяг успіху. Смиренно йди за ним до кінця. Перемагай не інших, а себе
М. Дочинець.
Умій уважно слухати, спокійно відповідати і не говори, коли нíчого сказати
Народна мудрість.
Є мрія – біжи до неї, не виходить – іди до неї, не можеш – повзи до неї, не можеш – ляж і лежи в напрямку до мрії
Народна мудрість.
Гроші, то, врешті-решт, величина перемінна, їх усе одно ніколи не буває задосить, а от на людську заздрість можна покластися завжди: що більше її клекотить довкруг тебе, що більше її сопух – то певніший знак, що ти таки, хай йому грець, вирізняєшся.
О.Забужко «Музей покинутих секретів»
Жінка твого життя – та, хто повертає тобі твоє життя.
О.Забужко «Музей покинутих секретів»
Тільки по-справжньому сильні люди на руїнах життєвого сценарію не хапаються, першим рухом, за подану їм руку, а реагують так, як ти, - інстинктивно всамітнюються, втікають у себе.
О.Забужко «Музей покинутих секретів»
…життєвий успіх узагалі, як ніщо інше, розвиває в людях добродушність — ту поверхову, літеплу, як температура тіла, котра не пропускає жодної аґресії, щоправда, й співчуття не пропускає також…
О.Забужко «Музей покинутих секретів»
Тільки те має над нами силу, що ми самі своєю силою напоюємо.
О.Забужко «Казка про калинову сопілку»
Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
Ліна Костенко «Записки українського самашедшого»
Манія величі - це хвороба. Комплекс меншовартості - теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем,як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.
Ліна Костенко «Записки українського самашедшого»
Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
Ліна Костенко «Записки українського самашедшого»
Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов'язково з нами трапляється. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так.
Ю.Андрухович «Дванадцять обручів»
Жіноча цікавість гостроока і гостродзьоба, у ста люстерках роздвоєна і потроєна, на дві а то й три сотні лиць, на сотні стежок насінням пліток посіяна. Вона мов той сірник, кинутий на сухий хмиз серед лісу та ще й в суху вітряну погоду.
В.Лис «Соло для Соломії»
Яка ж ціна життя, якщо добрі, правильні, значимі слова не мають доступу до душі, якій адресуються...
В.Лис «Країна гіркої ніжності»
